1 І відповів Билдад Савхеаський та й сказав: 2 Довго ще ти будеш говорити таке? — слова уст твоїх, мов розбурханий вітер! 3 Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду? 4 Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх. 5 Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя, 6 І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї. 7 І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато. 8 Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, — 9 Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, — 10 А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова: 11 Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї? 12 Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава. 13 Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне; 14 Впованнє його підрізане, а певність його — сїть павукова. 15 Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться. 16 Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його; 17 В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно; 18 Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе! 19 От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають. 20 Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв. 21 Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої — радїсним викликом. 22 Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.