1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють. 2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння. 3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї. 4 Пробивають закоп у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей. 5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем. 6 Камінь її — то сафир із золотими крупцями. 7 Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба; 8 Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль. 9 На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори. 10 В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його. 11 Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить. 12 А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму? 13 Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих. 14 Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене! 15 Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите; 16 Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром. 17 Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті. 18 А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість — цїннїйш над рубини. 19 Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона. 20 Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму? 21 Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне. 22 Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї; 23 Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її. 24 Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає. 25 Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру, 26 Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, — 27 Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її, 28 І сказав чоловіку: Страх Господень — се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого — се розум.