1 Наука Асафова. Для чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого? 2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, — ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся! 3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог. 4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена. 5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса, 6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його. 7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого. 8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! — Пустили з димом всї Божі собори на землї. 9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде. 10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє? 11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець! 12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї. 13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських. 14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї. 15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки. 16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце. 17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму. 18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє. 19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх. 20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства. 21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє. 22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного! 23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.