1 Давидова. Суди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене. 2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї! 3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє! 4 Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене! 5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх. 6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них. 7 Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї. 8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, — і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель. 9 А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення! 10 Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його! 11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю. 12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя. 13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї; 14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився. 15 Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину. 16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами. 17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою! 18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом. 19 Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно. 20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї. 21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші! 22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене! 23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє! 24 Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною. 25 Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли! 26 Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене. 27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого. 28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.