1 Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него, 2 Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе; 3 Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот: 4 Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала: 5 Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте; 6 Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже! 7 Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить. 8 Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий; 9 Дай науку мудрому, — зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить. 10 Почин премудростї — страх Господень, а пізнаннє сьвятого — се розум; 11 Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя. 12 Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода. 13 Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа, 14 Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї, 15 Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять: 16 Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже: 17 Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший. 18 А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, — в преисподнїй.