1 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх. 2 Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх, 3 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 4 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили: 5 слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. 6 І щасливий, хто не поблазнить ся мною. 7 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? 8 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. 9 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. 10 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. 11 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. 12 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. 13 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана. 14 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. 15 Хто має уші слухати, нехай слухає. 16 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, 17 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. 18 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. 19 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. 20 Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 21 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. 22 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам. 23 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї. 24 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. 25 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам. 26 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. 27 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. 28 Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. 29 Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. 30 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.