1 І відповів Йов і сказав: 2 Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість! 3 Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого? 4 Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом — чоловік справедливий і невинний! 5 Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються. 6 За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять! 7 І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, — в птаства під небом, а воно зʼясує тобі; 8 Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі: 9 Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се? 10 В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла. 11 Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви? 12 Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум. 13 У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум. 14 Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне. 15 Задержить води, — все повисихає, пустить їх, — розбурять землю. 16 У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги. 17 Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти. 18 Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх; 19 Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих; 20 Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум; 21 Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних; 22 Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній; 23 Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи. 24 Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху; 25 Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.