1 Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море. 2 Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого. 3 Господь — муж боїв страшенний, на імя Господь він. 4 Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім, 5 Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім. 6 Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила. 7 Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх. 8 Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря. 9 Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати. 10 Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї. 11 Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами! 12 Простягнув єси правицю, — їх земля пожерла. 13 Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне. 14 Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде. 15 Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтіти муть потужні дуки Канаанські. 16 Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє. 17 Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки. 18 Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки! 19 Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод. 20 І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями. 21 Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море! 22 І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води. 23 І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера. 24 І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити? 25 І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх. 26 І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе. 27 І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.