1 І рече Господь Мойсейові та Аронові у землї Египецькій: 2 Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року. 3 Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого. 4 Коли ж семя буде помала на ягня, нехай прийме до себе сусїда, близького до його домівки, по лїку душ. Кожен по їдї своїй зложить лїк на ягня. 5 Ягня нехай буде без пороку, самчик однолїток; брати мете його з овечат або з кіз. 6 І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір. 7 І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його. 8 І їсти муть мясиво тієї ночі; спечене на огнї їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його. 9 Не їжте сироватого, нї звареного в водї, а спечене на огнї, голову його з ногами й з утробиною. 10 І не зоставляти мете нїчого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огнї. 11 І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палицї ваші в руках у вас; і їсти мете його похапки. Пасха се Господня! 12 Пройду бо по землї Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землї Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь. 13 І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелї, як карати му Египет. 14 І буде вам день сей про спомин, і сьвяткувати мете сьвято Господеві; як установу вічну, сьвяткувати мете в родах ваших. 15 Сїм день опрісноки їсти мете. Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших; бо хто їсти ме квашений хлїб од первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля. 16 І первого дня будуть сьвяті збори у вас, і семего дня будуть сьвяті збори у вас. Нїякого дїла не робити мете тодї, тїльки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас. 17 І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня. 18 Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця; установа вічня. 19 Сїм день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин. 20 Нїчого квашеного не їжте; по всїх же хатах ваших їжте опрісноки. 21 І поскликав Мойсей всїх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідїть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколїте на пасху. 22 І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисцї, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисцї, і нїхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку. 23 І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас. 24 І переховувати мете се установою собі і дїтям вашим на віки. 25 І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се. 26 І як поспитають у вас тодї дїти ваші: Що се за служеннє в вас? 27 Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египтї, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив. І похилились люде й поприпадали до землї. 28 І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві; як повелїв Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили. 29 І сталось о півночі, що Господь побив усї первеньцї в Египецькій землї, від первеньця Фараонового, що седїв на престолї свойму, та й до первеньця невольника в темницї, і всї перваки в скотини. 30 Схопиться ж Фараон у ночі, й усї дворяне його, й усї Египтяне, аж постав зойк по всїй землї Египецькій. Не було бо дому й хатини, де б не було мерця. 31 І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдїте собі, служіте Господеві, як мовляли! 32 І вівцї ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідїть а мене благословіть! 33 І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землї; бо казали: Пропадемо всї! 34 І позабирали люде тїста свої ще до закису, дїжї свої поввязували в одїж їх по заплїчу в їх. 35 І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати. 36 І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян. 37 І мандрували сини Ізрайлеві од Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дїтви. 38 І мішаного народу много знялось із ними, й вівцї, і товар, дуже багацько скотини. 39 І понапекали палениць опрісноків із тїста, що позабірали з Египту; бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили. 40 Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египтї було чотирі ста і трийцять год. 41 І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землї. 42 Сьвяткова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землї. Се ж то й єсть ніч сьвяткована Господеві про всї сини Ізрайлеві в роди і роди їх. 43 І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Нїякий чужениця щоб не їв паски. 44 Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її. 45 Заволока ж і наймит нехай не їсть її. 46 Ув одній хатї їсти меться; не виносити меш нїчогісїнько з мясива геть із хати анї кісточки не переломиш із його. 47 Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього. 48 А як пробувати ме заволока з тобою та схоче сьвяткувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин. Усякий же необрізаний не їсти ме її. 49 Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволїкся до вас. 50 Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові; так і вчинили вони. 51 І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землї Египецької з потугою їх.