1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, ти був пристанню нашою з роду в рід. 2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже. 3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські! 4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі. 5 Змітаєш їх геть; вони — як сон вранцї, як трава, що прозябає. 6 Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне. 7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось. 8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого. 9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка. 10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх — то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. 11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого? 12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! 13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! 14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші! 15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали. 16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх! 17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!