1 Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин. 2 Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця. 3 Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим. 4 Серце мудрих — у сумному дому, а серце дурних — у веселому. 5 Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних; 6 Бо реготаннє дурневе — се тріск тернини під казаном. Се теж марнота. 7 Коли мудрий тїснить других, — стається дурним, та й подарунки псують серце. 8 Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться. 9 Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться. 10 Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм. 11 Мудрість із достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце; 12 Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є. 13 Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив? 14 У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати. 15 На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй; 16 Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити? 17 Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу? 18 Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того. 19 Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї. 20 Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши; 21 Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить; 22 Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим. 23 Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене. 24 Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить? 25 Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, — 26 І дознався, що гірше, нїж смерть — се женщина, бо вона — сїть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею. 27 От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним! 28 А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї. 29 Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.