1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу? 2 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом. 3 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність. 4 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу. 5 Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. 6 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: 7 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. 8 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. 9 Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність. 10 Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню. 11 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність, 12 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. 13 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. 14 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. 15 Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу. 16 Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, 17 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. 18 Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. 19 І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. 20 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, 21 і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити. 22 Тим же й полїчено йому за праведність. 23 Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому, 24 а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, 25 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.