1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, 2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. 3 Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, 4 Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя. 5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? 6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. 7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми. 8 Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого. 9 Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. 10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса — дїло рук Твоїх. 11 Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, 12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся. 13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх? 14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?