1 На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас, 2 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра. 3 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого. 4 Уповаємо ж у Господї про вас, що що ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете. 5 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове. 6 Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас. 7 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами, 8 анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас: 9 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам. 10 Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть. 11 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся. 12 Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли. 13 Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре. 14 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором. 15 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата. 16 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами. 17 Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу: 18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.