1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його. 2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй. 5 І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. 6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 8 і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей, 9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї. 10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому. 12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. 14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 19 Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла. 20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого. 24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя. 26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити. 27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї. 28 І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй. 29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі. 30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти. 32 І поплили в пусте місце човном, окроме. 33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато. 35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, — 36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби. 39 І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві, 40 і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 41 І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм. 42 І їли всї, й наситились. 43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. 45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду ʼд Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї. 48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх. 49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене. 53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 55 кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.