1 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї. 2 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву. 3 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї. 4 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас. 5 Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти. 6 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи. 7 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились, 8 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога. 9 І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога. 10 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому. 11 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись. 12 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він? 13 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його. 14 Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця, 15 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки. 16 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами. 17 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші. 18 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так. 19 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, 20 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, 21 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. 22 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам. 23 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу. 24 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї. 25 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї. 26 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.