1 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів. 2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите. 3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу — Бог. 4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. 5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. 6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. 7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. 8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. 9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. 10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів. 11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. 12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. 13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу? 14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому? 15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. 16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі. 17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. 18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. 19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. 20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. 21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся. 22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. 23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, 24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. 25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. 26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде. 27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. 28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. 29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє. 30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї. 31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. 32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. 33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. 34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.